Радіо КалушFM (095) 633-12-68 Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний

110 років тому вийшов перший український часопис Калущини

Переглядів: 447

31 січня у Краєзнавчому музеї Калущини відбувся «круглий стіл», присвячений 110-й річниці виходу у світ першого українського часопису Калущини, у якому взяли участь історики й краєзнавці Калуша.

Зі вступним словом до присутніх звернувся Олег Відливаний, виконувач обов’язків директора Музейно-виставкового центру Калуської міської ради. Історик наголосив на важливості дослідження місцевої періодики як вартісного джерела вивчення минулого Калущини. Він також звернув увагу на відсутність багатьох періодичних видань в сучасному інформаційному просторі Калуської ТГ, побажав успішної праці, повідомляє «Калуш ФМ» з посиланням на музейно-виставковий центр.

Модератор заходу Іван Тимів, провідний науковий співробітник Краєзнавчого музею Калущини, історик, нагадав штрихи біографії Івана Куровця (1863-1931), українського громадського та політичного діяча. Зазначив, що Іван Куровець народився 17 січня 1863 р. в с. Батятичі на Львівщині в сім’ї греко-католицького священника Дем’яна та Анастасії. Початкову освіту здобув у рідному селі, а середню ‒ у Львівській Академічній гімназії. Після закінчення Віденської медичної академії (1882-1887) два роки стажувався у Відні, після чого у 1889 р. розпочав довготривалу (на 28 р.) лікарську практику в Калуші (Івано-Франківська область). У 1918 р. переїхав на проживання до  Львова.

Першовитоки калуських часописів, на думку дослідника, пов’язані з суспільно-політичною й громадською діяльністю доктора Івана Куровця, фундатора Народного дому в Калуші, видавця й редактора першого українського часопису Калущини. Будучи головою повітового комітету Української народно-демократичної партії, він у 1912 р. створив її повітовий друкований орган – «Калуський листок» (1912-1914).

У першому номері часопису (5 січня 1912 р.) редактор, декларуючи свої щирі наміри служити громаді, писав: «Ідемо, як рідні до рідних. Як свій до свого, без облуди і фальшу». До 1913 р. часопис виходив друком як двотижневик, а в 1913 р. вже тричі на місяць, обсягом 4–6 сторінок. У 1912 р. вийшло 24 числа газети, у 1913 ‒ 33 числа (зберігаються у відділі Українознавства ЛНБ ім. Василя Стефаника). У 1914 побачило світ  12 чисел (їхнє місце знаходження сьогодні невідоме). Часопис друкували у Львові, бо в Калуші тоді ще не було власної друкарні. 

Особливістю видання є вельми інформативне висвітлення подій у Калуші й повіті, наявність цікавих краєзнавчих матеріалів. Тут зафіксовані політичні новини, важливі події з життя й діяльності культурно-освітніх та молодіжних спортивних товариств, соціальні й господарські проблеми (вимушена еміграція), санітарний стан у повіті, фахова освіта, розвиток торгівлі й промисловості, використання української мови в державних установах тощо. 

Часопис містив такі рубрики: «Вісти читальняні», «Всячина», «Вісти повітові» (ведучий Михайло Таранько), «Вісти просвітньо-економічні» (ведучий Тимко Бариш), «З руських товариств» та ін. В період видання «Калуський листок» став інформаційним й об’єднавчим центром повіту в боротьбі за політичні, економічні та соціальні права українців.

До участі в засіданні «круглого столу» долучився Олег Ониськів, працівник апарату Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, викладач Калуського коледжу економіки, права та інформаційних технологій Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Він повідомив про життєвий і творчий шлях Михайла Козоріса (1882-1937), тимчасового редактора цього періодичного видання. Краєзнавець зауважив, що початкову школу майбутній письменник закінчив у Калуші,  навчався у Станіславівській гімназії, а згодом на правничому відділі Львівського університету. У 1912 р. працював у редакції «Калуського листка», де публікувалися його твори, брав участь у національному відродженні Калущини. Він також згадав ще одного редактора цього часопису правника Олександра Чорненька.

Іван Костів, кандидат технічних наук, головний спеціаліст державної установи «Науково-дослідний і проектний інститут основної хімії», став учасником дискусії про роль москвофілів у суспільно-політичному житті Калущини на початку ХХ сторіччя.

У виступі Наталії Мельник, наукової співробітниці музею-оселі родини Івана Франка в Підгірках, цікавинкою було повідомлення про мандрівну бібліотеку Івана Куровця, з котрої могли користати навіть ті, хто не відвідував читальні «Просвіти».

Леся Петрашин, вчителька історії і правознавства Калуського ліцею № 2, взяла участь в обговоренні питання про методи активізації громадської активності в умовах розвитку сучасних інформаційних технологій та розмаїття засобів масової інформації.

У Калуші пам’ять Куровця пошановано належним чином: його ім’ям у 1993 р. названо одну з вулиць міста Калуша; засновано премію його імені (2001); на фасаді Народного дому встановлено пам’ятну дошку (15 вересня 2013 р.).

Сьогодні на часі підготовка й видання ґрунтовного моноґрафічного дослідження про життєвий і творчий шлях доктора Куровця.

Схожі матеріали за тегами: Часопис Калущина 110 років

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: