За словами директора музейно-виставкового центру Уляни Паньо, вона з великою приємністю відкриває цю виставку, про яку і говорити не треба, адже самі за себе тут говорять роботи. Саме вони свідчать про рівень автора.
Про велику затребуваність винуватця події розповіла і господиня виставкової зали Галина Турчик.
– Василь не лише добрий живописець, а ще й чудовий інтер'єрник. І якщо в Калуші представлена одна грань його таланту, то іншу калушани можуть оцінити, відвідавши в Івано-Франківську бар «Десятка». А окрім того, цей чоловік ще й робить добрі меблі, – зауважила вона.
Високу техніку виконання Василя Данилюка відзначили і калуські художники Володимир Романів та Йосип Кравець. Перший звернув увагу на те, як написані на портретах руки, інший – на різнопланові роботи з натури.
Про особливі людські якості пана Динилюка говорила його колега з Івано-Франківська Тетяна Павлик, відзначаючи його людяність і скромність. При цьому вона зауважила, що творчий потенціал Василя, на її думку, ще повністю не розкритий.
Коротко розповів про себе і сам митець. Своє бажання зробити персональну виставку у Калуші він пояснив тим, що має тут багато друзів і хотів, щоб вони побачили його роботи в ретроспективі. Тому серед п'яти десятків пейзажів, натюрмортів та портретів є роботи 30-річної давнини, а також багато нових.
За словами пана Василя, «він дізнався, що таке палітра і колір» в Одеському художньому училищі ім. Грекова, куди приїхав юнаком після закінчення восьми класів школи. Пізніше закріпив знання у Львівському інституті прикладного й декоративного мистецтва, здобувши фах проектувальника інтер'єрів. Ренесансом у своєму творчому житті він вважає 2006-ий, 2009-ий та 2012-ий роки. саме у ці роки організовувалось багато пленерів, в яких він брав активну участь, а також писав багато з натури, тож і доробок назбирався суттєвий. Так, виставляючись в Мукачівському замку, він відразу представив 99 робіт. Були також у нього виставки в інших містах на Закарпатті, в Яремче, Івано-Франківську.
У приватній розмові я поцікавилась, коли пан Василь почав малювати. І він розповів, що перші творчі дитячі фантазії втілював в столярній майстерні батька, де конструював будиночки, машини. Але коли в першому класі на уроці малювання вчитель запропонував їм намалювати пса, він розгубився, бо зрозумів, що не вміє. Та на допомогу цьому невмінню прийшла дитяча винахідливість. І хлопчина намалював хатинку, дерево, під ним собачу буду, ланц і закручений хвостик пса, який виглядав з-за хатини. Розповідаючи цю історію, пан Василь відразу відтворював цей малюнок у моєму блокноті.
– А пізніше були грибочки, шпаки, – каже пан Василь. – І в цих простеньких малюночках учитель розгледів задатки до малювання і порадив батькові віддати мене в художню школу. А після її закінчення вже інший педагог Микола Вечірко рекомендував вступати в Одеське училище.
Пройшовши ці науки, Василь Данилюк здобув чимало різних знань, навичок і став тим, ким він є. Він працює у різних техніках, але віддає перевагу олійному живопису. Сюжети його робіт теж різнопланові. Серед картин, представлених у виставковій залі, ми можемо побачити чудові гірські місцини, карпатські храми, вулички Львова та інших міст, натюрморти, а також портрети, серед яких і портрет Василевого діда Василя, на якого, за словами автора, він і буде схожим у його роки.
Та скільки б і хто не говорив про картини, краще їх все-таки побачити. Тож організатори запрошують калушан до перегляду виставки живопису Василя Данилюка, яка триватиме впродовж місяця.
Анастасія ВОЛЬСЬКА
Фото Ореста КОСТІВА