У неділю в центральній бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка відбулася презентація книжки відомої калушанки, поетеси, члена Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України Світлани Бреславської-Кемінь «Ти».
Народилася пані Світлана 1969 року в Калуші. Навчалася в ЗОШ №5. Закінчила філологічний факультет Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Викладала українську мову та літературу в школі в Закарпатській області. На даний час працює в університеті.
Під час презентації поетеса зазначила, що пише відтоді, як навчилася писати. Але впродовж тривалого часу свій доробок відкладала «в шухляду». Проте у 1973 році була її перша публікація в журналі, а з 1982 року почала друкуватися в обласній та республіканській пресі, повідомляє Калуська ЦБС.
За словами пані Світлани, її поезії були вміщені в альманасі «Вітрила 88», а новели та переклад з польської - в часописах «Четвер 93» та «Перевал», вона також є автором наукових статей з літературознавства та валеології і має чотири поетичні збірки - «Два кроки до раю» (2015), «Переступи поріг» (2015), «Вниз головою» (2016) та «Ти» (2017)
Авторка зізнається: «Все, що в душі – те і на папері. Все, про що написано, - пережито».
Чорні книги пам’яті зазвичай несуть трагічні мотиви. Та коли це пам’ять про втрачене кохання, їх поетичну тканину прострілює червона барва сердечного вигуку – «Ти!». Хто це той щасливець, кого удостоїться увічнити лірична рука доторку до найпотаємнішого в людині, визначаючи гаму почуттів, суть взаємин, котрій достатньо на дотик відчути його ім’я? Любов – таки сліпа і виводити її літери залишається подушечками пальців. Саме про це йде мова у четвертій збірці поезій талановитої письменниці з Івано-Франківська Світлани Бреславської під однойменною займенниковою назвою «Ти».
Поезія збірки – це почуття, кинуті на вітер, розбризкані, як морська піна, попіл по полю долонькою жіночої душі, котра хоронить своє єдине кохання, надаючи йому право жити у вічній пам’яті її серця.