Радіо КалушFM (050) 66-56-321 (095) 633-12-68 Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний

У Калуші відкриють пам’ятну дошку загиблому під Іловайськом уродженцю міста Михайлу Даніву

Переглядів: 490

Пам’ятну дошку встановлять на фасаді Калуської школи №6, де навчався Михайло Данів.

У приміщенні Калуської громадської спілки учасників АТО/ООС 10 вересня відбувся круглий стіл «Спогади про Михайла Даніва». У зустрічі, організованій головою спілки Олександром Соколовським, який довідався від військових побратимів, що «Ахім» із Запоріжжя, який загинув під Іловайськом, - це уродженець Калуша Михайло Данів, взяли участь не лише учасники АТО, калушани, які пам’ятають Михайла, а і його дружина Галина та син Роман, котрі проживають у Запоріжжі.

Як уже інформувало «Калуш ФМ», уродженець Калуша Михайло Богданович Данів, позивний «Ахім» був солдатом резерву, розвідником 2-го батальйону спеціального призначення «Донбас» військової частини 3027 Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Загинув 29 серпня 2014 року в с. Червоносільське на Донеччині. Йому було 37-ім.

Про рішення йти в АТО не знали навіть рідні

Під час круглого столу дружина Михайла розповіла, що зі своїм майбутнім чоловіком познайомилася у Жидачеві, куди він приїжджав з Херсонщини до бабці. У 1999 році вони одружилися і поїхали жити спершу в Херсонську область до його рідних, а пізніше переїхали в Запорізьку. Там у них народився син Роман, а в 2012-у – донька Вікторія. Михайло працював торговим менеджером, був директором на лікеро-горілчаному заводі у Мелітополі, потім їздив у Тюмень на заробітки. Проте коли в Україні піднявся Майдан, він повернувся з Росії, був активістом Запорізького Євромайдану.

За словами Галини, про своє рішення піти добровольцем в АТО він родині навіть не повідомив, сказав, що їде на заробітки в Білорусь. Зізнався лише тоді, коли вони випадково на початку червня побачили по телебаченню, як він серед інших добровольців складає присягу у Києві. Проте і тоді просив не казати про це матері. Востаннє родина бачила Михайла 27 червня 2014 року на похоронах бабусі, на які він приїхав. Відтак з батальйоном «Донбас» пішов на передову. 26 і 27 серпня він ще розмовляв по телефону з дружиною і сином, а 29-го – загинув.

- Я  як щось відчувала, телефонувала Михайлові в цей день, а він не відповідав. Коли додзвонилася у батальйон, там повідомили, що він проходить як безвісти зниклий. Проте інші говорили, що він загинув, - каже Галина. - І лише через 11 місяців був впізнаний за експертизою ДНК. Михайло був похований у Дніпропетровську на Алеї Слави. Потім ми перепоховали його у селі Велика Знам’янка. Так захотіла мама. Хоча сам Михайло казав братові, що якби щось трапилося, щоб його поховали на Західній Україні.

«Я обов’язково повернусь, ви головне чекайте»

Син героя Роман розповів, що коли батько загинув, йому було 15 років. В останній розмові він сказав синові: «Ти тепер за головного у сім’ї. Але я обов’язково повернусь, ви головне чекайте». Розповідаючи це, Роман ледве стримував сльози. Хлопець висловив вдячність, що батька пам’ятають.

Зараз Роман вже студент четвертого курсу, здобуває фах юриста. Він спілкується з батьковими побратимами, які щороку збираються у Києві 29 серпня, щоб вшанувати загиблих в Іловайській трагедії.

- Я низько вклоняюся всім тим, хто воював і поліг разом з батьком. Він казав, що не хоче, щоб його діти бачили війну, - акцентує хлопець.

Швидкий, енергійний, кмітливий…

Спогадами про Михайла-школяра поділилася директор школи №6 Світлана Сакала:

- Я тоді прийшла молодим вчителем до школи викладати українську мову і літературу. Михайло був у 5 класі. Швидкий, енергійний, кмітливий, його заледве можна було витягти зі спортивного залу. Такий учень не міг не запам’ятатися. Я також знала його батьків і підтримувала з ними дружні стосунки навіть після того, як вони переїхали з Калуша на Херсонщину. Він ріс в патріотичній сім’ї, тому я не здивована, що Михайло пішов на війну добровольцем.

Про те, що Михайло був душею компанії і з ним ніколи не було сумно, розповів і калушанин Андрій Шеремета, який товаришував з ним впродовж років. Подругами були і їхні мами. Він пригадав, що Михайло навіть був на його проводах в армію. Пізніше бачилися з ним, коли Михайло приїжджав до батька в гості і після батькової смерті, а потім просто розмовляли по скайпу.

Був присутнім на зустрічі і хрещений батько Михайла Зіновій Дмитерчук. Він більше знав Михайлового батька Богдана, який був надзвичайно доброю людиною. Ріс з десяти років сиротою, тому вмів цінувати життя. З самим Михайлом востаннє зустрічався коли той приїздив на могилу до батька.

Голова спілки учасників АТО Калущини Олександр Соколовський, який оголосив збір інформації про загиблого уродженця Калуша, поцікавився, чи нема в сім’ї проблем, бо вони готові щось підказати, допомогти.

Пані Галина зауважила, що після загибелі чоловіка спершу дітям не виплачували пенсії по втраті годувальника, бо Михайло був добровольцем. Проте потім на законодавчому рівні відбулися зміни, і тепер пенсії вони отримують. Обіцяють їм дати і квартиру у Запоріжжі, бо наразі вони винаймають житло.

Олександр Соколовський також повідомив, що пам’ятну дошки Михайлові Даніву планують встановити до Дня захисника України, який відзначають 14 жовтня. Сім’ю обов’язково запросять на її відкриття.

Людмила ПАСТУШОК.

Схожі матеріали за тегами: Калуш пам'ятна дошка Данів Іловайськ

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: