Життя
Василь Андрусяк, який майже половину свого короткого життя був пов'язаний з ОУН та УПА, народився у 1915 році у Снятині. Вчився у місцевій гімназії і вже у сімнадцять років вступив у ряди ОУН. У вісімнадцять років був заарештований польською поліцією і відсидів два роки у польській в'язниці. Після виходу на волю, у 1936 році, Андрусяк стає повітовим провідником ОУН. З приходом на Покуття радянської влади він кілька тижнів за дорученням підпілля працює у радянській міліції, доки його не затримує НКВС. Та після двох місяців, не отримавши підтверджень своїх здогадів, чекісти Андрусяка відпускають.
Відтак Василь Андрусяк вступає у Коломийське педагогічне училище, але не довчившись йде вчителювати на Верховинщину. Через місяць він переходить угорський кордон та у Відні приєднується до українського легіону «Роланд». У його складі під час війни доходить до Одеси. Згодом німці легіон розпускають і Андрусяк повертається у Снятин. По приїзді у 1941-му він дізнається, що НКВС ще в 1940-му році заарештував його родину, і знову стає повітовим, а згодом і окружним провідником ОУН. У липні 1943-го року його відділ налічує сімнадцять вояків, а у листопаді того ж року стає сотнею «Змії» з майже двома сотнями добровольців.
У 1944-му до сотні Андрусяка приєднуються ще кілька загонів повстанців, які утворюють «Чорноліський курінь». Під керівництвом Василя Андрусяка курінь бере участь у боях проти німецьких та радянських військ. На Різдво 1945-го Андрусяк отримує важке поранення у праву руку, після чого стріляє та пише лише лівою.
У травні 1945-го командир УПА одружується. Дружина Василя Андрусяка – Євгенія востаннє бачила свого чоловіка 20 лютого 1946-го року. Про те, що він загинув 24 лютого, пані Євгенія дізнається 9-го березня, а в ніч на 10-те березня у неї народжується син, якого вона називає на честь батька Василем.
Вшанування
21 лютого 2016 року Василь Андрусяк приїхав на символічну могилу свого батька, оскільки місце його поховання до цього часу невідоме. Він виступав далеко не першим і у своїй промові був, мабуть, одним з найбільш поміркованих, просто подякував всім, хто продовжує пам'ятати Василя Андрусяка-«Різуна».
На вічі виступав також голова Всеукраїнського братства ОУН-УПА Богдан Борович, який у своїй промові згадував Януковича, Табачника, «багно в крові росіян», генетичний код українців, а закінчив акапельним співом гімну українського націоналіста. Після Боровича детально про останні хвилини життя Андрусяка розповів голова громадської організації «Чорний ліс» Іван Жиник. Голова Снятинського проводу братства ОУН,УПА в свою чергу прочитав напам'ять декалог українського націоналіста. Виступав також депутат Верховної Ради попередніх скликань Зіновій Шкутяк, який народився у Грабівці. Він нагадав, що й досі невідомо, де лежить тіло Андрусяка. Голова Калуської районної ради Михайло Срібняк з-поміж іншого зауважив, що 1/3 українських територій зараз у складі інших держав. Далі виступили ще кілька спікерів, які заради того, щоб добратися до Чорного лісу, подолали неблизьку та непросту дорогу.
Автопробіг
Щоб додати дорозі у Чорний ліс трохи атракцій та екстриму депутат Калуської міської ради Віктор Павлів вирішив організувати з Калуша автопробіг. До символічного хреста Василеві Андрусяку можна добратися не кожною машиною, тому до автопробігу запрошували власників позашляховиків та квадроциклів. Та сподівання організаторів не виправдались – приїхало лише два автомобілі та три квадроцикли. Попередню згоду дали більше власників транспортних засобів, але хтось вирішив поїхати у Київ на вшанування другої річниці Революції гідності, а хтось захворів. Зате до чотириколісних приєднався ще один водій гірського мотоцикла.
По дорозі серед лісу один позашляховик, в якому їхала калуська журналістка, поламався, тому частину шляху вона вперше в житті долала на возі, запряженому кіньми. Назад вона верталася уже в автобусі. Загалом з Калуша у неділю зранку до Чорного лісу їх виїхало два – один замовили молодорухівці, інший – представники братства ОУН,УПА.
Андрій КОГУТ
Фото Василя ФІЦАКА
