Свою подругу представила інша поетеса з Калущини – Оксана Тебешевська. Поетеса й депутат Івано-Франківської облради розпочала із прочитання свого вірша, присвяченого дитинству Галини Пухти. Потім вона попросила саму пані Галину прочитати власний поетичний твір, який, за словами Тебешевської, читають зі сцен усієї України і який знаходиться у «золотій скарбниці української літератури», – «Україно моя».
Оксана Тебешевська розповіла, що пам'ятає Галину Пухту ще з 1982 року, коли її прізвище було ще Сухарник. Тоді пані Оксана працювала вчителем, а пані Галина – піонервожатою, і вони разом влаштовували поетичний вечір. Пані Тебешевська, яка на правах модеротара згадувала ще якісь спільні життєві історії, приїхала не сама, а разом з дітьми зі свого поетичного гуртка «Провесінь», що діє при Голинській школі. Усі троє дівчат та один хлопець, як і їхня наставниця були у вишиванках і читали на пам'ять (на відміну від наставниці, яка читала із книжки) доволі некороткі вірші Галини Пухти.
Після цього свою поезію читала сама авторка. Свого часу вона провела більш ніж два роки на заробітках в Ізраїлі. Цей період її життя якраз і відображений у книзі «Сповідь». З розповідей поетеси, під час перебування в Ізраїлі їй вдалось відвідати багато культових для християн місць. Саме із «заробітчанського циклу» вона і прочитала кілька поезій, зокрема вірш-засторогу «Не покидайте отчої землі».
Зараз все йде до того, що до трьох збірок віршів авторки (окрім «Сповіді», ще «Поезії» та «Устами болю»), перша з яких видана у 1995 році, в найближчому майбутньому додасться й четверта – «Анниччині іменини». Це дитячі вірші, присвячені внучці поетеси – Анні-Марії. З прочитаних авторкою в неділю поезій – в двох головним героєм був кіт, а в одній ішлося про Святого Миколая. Ще пані Пухта зі свого зошита прочитала декілька неопублікованих гуморесок та літературних пародій на калуських літераторів.
Далі героїня вечора та Оксана Тебешевська коментували підготовлені останньою слайди, на яких за допомогою проектора демонструвались фотографії із життя Галини Пухти. Також ділилися своїми спогадами, пов'язаними із пані Галиною, інші присутні на зустрічі літератори. Журналіст Петро Шевчук згадав період, коли вони разом рік працювали у газеті «Калуський хімік» (після цього Пухта ще два роки була журналістом «Брошнівського вісника»). Богдан Сімків прочитав свого вірша про Кадобну, присвятивши його пані Галині. У ньому описані події 1950-го року, коли рідне село поетеси було переселене у Миколаївську область. Ще один калуський поет – Іван Ткачик – поцікавився, чи не збирається поетеса спробувати себе в прозі, на що отримав заперечливу відповідь.
Насамкінець усі заспівали нещодавній ювілярці (13-го листопада їй виповнилось 55 років) «Многая літа», а вона згадала про творчий вечір, присвячений своєму п'ятдесятиліттю, у тодішній Калуській масовій бібліотеці №1.
Андрій КОГУТ
